Туманність Пуголовки

Про об'єкт

Туманність Пуголовки у Візничому, хмара світного водню навколо молодого скупчення NGC 1893. Назву дали два щільні згустки газу й пилу з хвостами, які випромінювання скупчення здуває геть від зір: на знімках вони справді схожі на пуголовків, що пливуть до центру. Кожен з них завдовжки близько десяти світлових років, і всередині народжуються зорі.

Відстань: близько 12 тис. світлових років, видимий розмір на небі: ≈ 40′, сузір’я Візничий.

Як це знято

Усе тут знято смарт-телескопом DWARF Mini з балкона в місті в Україні: засвічене небо, видно лише східну його половину, а козирок даху зрізає південь. 5 ночей (усі у жовтні), 5 сесій, 367 кадрів з витримкою 60 с, дуобанд-фільтр Hα/OIII, який пропускає лише світіння водню й кисню і відсікає більшу частину міського засвічення. У стеку 5 год 57 хв світла; найдовша ніч, 4 жовтня, дала 1 год 41 хв. Мета для цього об’єкта 4 год, і її досягнуто. Перша ніч 3 жовтня 2026, остання 9 жовтня 2026.

Туманність Пуголовки у журналі ночей: 2 жовтня, 4 жовтня, 5 жовтня, 6 жовтня, 8 жовтня.

Що вийшло

Перша сесія була тестом, чи можна знімати туманності під Місяцем у 55 відсотків лише за десяток градусів від цілі. Дуобанд витримав: фон світлішав, але Пуголовки проявились. Далі ще чотири ночі по 60 секунд, і всі п'ять зібрано в один стек у хмарі. Хвости обох пуголовків видно, об'єкт у челенджі закрито.