Туманність Медуза

Про об'єкт

Туманність Медуза у Близнятах, залишок наднової, яка спалахнула приблизно тридцять тисяч років тому. Ударна хвиля досі розходиться крізь міжзоряний газ і змушує його світитись; там, де вона наштовхнулась на щільнішу хмару, волокна яскравіші, і саме вони утворюють «щупальця» медузи. У центрі залишку нейтронна зоря, яку виявили за рентгенівським випромінюванням.

Відстань: близько 5 000 світлових років, видимий розмір на небі: ≈ 50′, сузір’я Близнята.

Як це знято

Усе тут знято смарт-телескопом DWARF Mini з балкона в місті в Україні: засвічене небо, видно лише східну його половину, а козирок даху зрізає південь. 6 ночей (усі у вересні), 7 сесій, 425 кадрів з витримкою 60, 90 і 180 с, дуобанд-фільтр Hα/OIII, який пропускає лише світіння водню й кисню і відсікає більшу частину міського засвічення. У стеку 7 год 17 хв світла; найдовша ніч, 25 вересня, дала 2 год 37 хв. Мета для цього об’єкта 6 год, і її досягнуто. Перша ніч 9 вересня 2026, остання 26 вересня 2026.

Туманність Медуза у журналі ночей: 8 вересня, 9 вересня, 17 вересня, 18 вересня, 19 вересня, 25 вересня.

Що вийшло

Сім сесій на дуобанді з витримками 180, 90 і 60 секунд: Медуза була полігоном, на якому підбирав витримку для міського неба, бо тридцятисекундні й шістдесятисекундні кадри майже не бракуються, а трихвилинні часто. Волокна й закручений край з боку щільної хмари вийшли чітко, об'єкт у челенджі закрито.