Туманність Оріона

Про об'єкт

Велика туманність Оріона, найяскравіша й найвідоміша туманність неба, видна оком як туманна зірка в мечі Оріона. Це найближча до нас велика область зореутворення: у її серці Трапеція, чотири молоді гарячі зорі, які підсвічують і роздувають хмару газу. Поруч, відділена темною смугою пилу, лежить менша туманність M43. Тут народжуються зорі просто зараз, і в кадрі видно кокони навколо наймолодших з них.

Відстань: близько 1 300 світлових років, видимий розмір на небі: 85′ × 60′, сузір’я Оріон.

Як це знято

Усе тут знято смарт-телескопом DWARF Mini з балкона в місті в Україні: засвічене небо, видно лише східну його половину, а козирок даху зрізає південь. 3 ночі (усі у вересні), 3 сесії, 395 кадрів з витримкою 15 і 60 с, дуобанд-фільтр Hα/OIII, який пропускає лише світіння водню й кисню і відсікає більшу частину міського засвічення. У стеку 2 год 14 хв світла; найдовша ніч, 16 вересня, дала 1 год. Мета для цього об’єкта 1 год 30 хв, і її досягнуто. Перша ніч 13 вересня 2026, остання 19 вересня 2026.

Туманність Оріона у журналі ночей: 12 вересня, 16 вересня, 18 вересня.

Що вийшло

Оріон яскравий настільки, що головна проблема не зібрати світло, а не пересвітити ядро. Тому серія складалась з двох витримок: 60 секунд для зовнішніх крил і 15 секунд, щоб зберегти Трапецію. Три ночі дали понад дві години світла, а стекування всіх кадрів разом у хмарі зменшило шум фону приблизно в півтора раза. Взимку, коли Оріон піднімається вище, довгу серію можна подовжити.